Ми різні, тому і разом! — Віталія та Олексій Маслій
“Світ без обмежень” — це серія міжрегіональних заходів, яка вже втретє об’єднує небайдужих та активних людей із різних куточків України.
Віталія та Олексій Маслій, сімейна пара зі Слов'янська, перемогли в номінації “Креативність".
Вони разом вже 16 років: разом виховують сина Богданчика. Мають багато захоплень та намагаються надати один одному можливість приділяти їм більше уваги, люблять свої сімейні традиції, та будують своє життя так, щоб кожного дня почуватися щасливими.
З сім'єю Маслій ми згадували фестиваль, розмовляли про життя, про креативність та натхнення, чим вирішили поділитися з читачами.
КРЕАТИВНІСТЬ
- Креативність для мене - це таке нестандартне мислення, нестандартне рішення якихось проблем, - розповідає Віталія, - Ось ми з чоловіком, наприклад, дуже різні. Він любить риболовлю, я ж її терпіти не можу. Мені шкода рибу, вона мені тхне. А я люблю слухати дуже гучно музику. Він це ненавидить. Ось наше креативне рішення: він ловить на річці рибу, пакує її в пакет і складає в холодильник, і я її не бачу. В мене бажання послухати музику - я одягаю навушники, роблю гучно, а він нічого не чує. Ось такий підхід.
Віталія написала книгу та мріє її видати.
- Книга про дівчину на візочку. Не про саму інвалідність, а про те, як людина живе з інвалідністю, що у неї всередині, як вона бачить світ. І так же само ця книга показує, як люди дивляться, як ми їх називаємо “ходячіє”, як вони дивляться на нас, - ділиться Віталія, - Ця книжка вчить, як разом співіснувати. Книга художня, вона весела, вона сумна. Багато є в ній чого цікавого. Дуже мрію її видати, зараз шукаю будь які можливості, щоб це зробити, знайти спонсорів, тому що ця книжка допоможе звичайним людям зрозуміти, що таке життя людини з інвалідністю взагалі. Що треба робити, коли ти бачиш людину на візку, чи іншу людину з інвалідністю, хоча би, як себе поводити. Тому що люди часто роблять вид, що нас немає. Відвертаються, або починають під ноги собі дивитися. Думаю, у книжці будь-яка людина щось знайде для себе. Буду дуже рада і вдячна, якщо хтось зверне на неї увагу і допоможе її видати.
Окрім письменництва, Віталія у вільний час займається скрапбукінгом, робить свічки з натуральної вощини, на свята пече імбирне печиво.
НАТХНЕННЯ
Віта черпає натхнення звідусіль, особливо подобається перебування на природі.
- Я дуже люблю природу. Я помічаю всюди якісь гарні місця. Люблю коли сонечко гріє — гарно. Треба як можна частіше кудись їздити, - розповідає Віталія, - Я читаю книжки. Мене дуже надихають книжки художні. Це новий досвід. Ніби переносишся кудись в інший світ і переживаєш якусь чужу історію. Також надихають батьки, родичі, усі «свої». Натхнення можна брати звідусіль, якщо ти хочеш десь його знайти. Я люблю малювати: або картини по номерах, або по відеоуроках.
ПРО СУСПІЛЬСТВО
Віталія та Олексій вважають, що наше суспільство ще розвивається по відношенню до людей з інвалідністю, ще потрібен час для того, аби люди звикли до того, що люди з інвалідністю з'являються на наших вулицях, живуть поряд.
- Вважаю, що головне - не треба боятися людей з інвалідністю. Ми звичайні люди, також живемо з сім'ями. Я дуже хотіла би десь працювати, хоча розумію, що це складно. Але я не здаюсь, сподіваюсь, усе буде добре, - каже Віталія.
- Що потрібно нашому суспільству. По-перше, у нас немає виховання, як вести себе із людиною з інвалідністю. Тобто, коли ти стоїш біля магазину, і розумієш, що там сходи. А люди починають обходити, тому що вони не знають, як допомогти, - зазначає Олексій.
ПРО ФЕСТИВАЛЬ
Віталія та Олексій дуже тепло відгукуються щодо фестивалю “Світ без обмежень”. До речі, Віталія брала участь в конкурсі «Краса без обмежень – 2015», і була дуже вражена була цим конкурсом.
Дуже приємні спогади про конкурс пар в межах фестивалю.
- По-перше, прийом був дуже гарний, ми проживали в гарному місті. І це було таке відчуття, наче ми з чоловіком поїхали вдвох у санаторій, - ділиться Віталія, - Ми вчились танцювати, нас возили по всяких місцях, нам давали майстер-класи, було цікаво. І по-друге, це дало нам змогу трошки розповісти про себе і про наше місто. Побували у Краматорську, який у порівнянні з нашим містом, зараз виглядає більш доступно. А я розказувала про наше місто, чого не вистачає і що потрібно для доступності.
- Це дуже приємно, коли нам дають змогу зібрати нас до купи, розповісти свої історії, - ділиться Олексій, - дають змогу попасти в суспільство і ділитися враженнями, спілкуватися.
Схожі статті:
Публікації → Ми йдемо до спільної мети, - Вікторія Литовченко та Володимир Склянчук
Публікації → Амбасадори інклюзивного суспільства: Христина та Олександр Ковалишини