Амбасадори інклюзивного суспільства: Христина та Олександр Ковалишини
“Світ без обмежень” — це серія міжрегіональних заходів, яка вже втретє об’єднує небайдужих та активних людей із різних куточків України.
Відвідувачам фестивалю запам'ятала сімейна пара Ковалишиних з міста Івано-Франківськ. Активна сім'я, яка створила Благодійний фонд “Хребет”, та надає людям з інвалідністю сил та натхнення в житті, перемогла в номінації “Кращій амбасадор”.
Благодійний фонд, директоркою якого є Христина, вже шість років працює із людьми з інвалідністю. Фонд провів понад 50 заходів для людей з інвалідністю в Івано-Франківську та в містах України.
“Ми беремо участь у громадському житті міста, області, і навіть, України, - розповідає Христина, - Ми не маємо якихось меценатів, але залучаємо спеціалістів. Беремо участь в таких заходах, як “Світ без обмежень”. Також працюємо в інформаційному, освітньому, правовому напрямках за права людей з інвалідністю. Також інформуємо, якщо людина тільки отримала інвалідність, допомагаємо розпочати людині життя активне, але будучи на візку.
Я теж ніколи не думала, що зі мною таке буде, і я сяду на інвалідний візок, але так сталося. І все перевернулося. І було важко, і була півтора року депресія, але потім взялася за себе, і життя триває, все одно можна бути повноцінним в будь якому стані фізичному. Важливо, щоб був внутрішній стержень, був хребет. Ми так і назвали наш фонд “Хребет”, за те, щоб кожна людина мала внутрішній стержень. В 2018 році ми провели конкурс краси для людей з інвалідністю “Міс Прикарпаття”. Проводили кампанії щодо інклюзії, безбар'єрності, тощо. І після того в нас були хороші зміни в нашому місті: запустили кілька автобусів, доступних для людей з інвалідністю, ми, навіть, провели навчання з водіями, щоб виходили, відкидали пандуси, допомагали. В місті робота ведеться, влада йде на зустріч, Приватні підприємці і організатори заходів намагаються робити так, щоб вони були інклюзивними. Власники кав'ярень, ресторацій намагаються роботи доступними свої заклади, викликають експертів для консультацій. Щоб дверні пройми були такі, щоб увійшов візок, щоб була доступна туалетна кімната, і не тільки для людей з інвалідністю, але і для мам з маленькими дітками, наприклад”.
Христина - письменниця, авторка чотирьох книг, членкиня Міжнародної академії літератури та журналістики, є асоційованим членом ЮНЕСКО. В її творчому набутку дві книги - це містичний роман, а дві інши — збірки з сучасною поезією. Вона підготувала нову — психологічно-мотиваційну книгу, і зараз веде переговори для її видання. Христина також готує і журналістські матеріали. “Я також працюю в цій галузі, - розповідає вона, - Це допомагає також просувати якісь статті, що торкаються громадських питань. Маю можливість реалізовуватися не тільки як творча особистість, та і як громадський діяч”.
У сім'ї Ковалишиних дуже люблять готувати разом, та запрошувати родину за великий спільний стіл. Люблять сімейні історії, особливо дідусів та бабусь. Чоловік навчився на карантині готували Хінкалі, тепер це унікальна гостина для усіх близьких.
Найбільшим скарбом Христина та Олександр вважають свої двох дітей. Це син Ян трьох років і донечка Оленка 8 місяців. Це і радощі і багато хлопот. “Нам допомагають і бабусі, і дідусі. Нам дуже пощастило. Ми проживаємо з моїми батьками. Вони у нас такі золоті дідусь з бабусею”, - ділиться Христина.
На питання, де взяти сил та натхнення на кожний день, Олександр та Христина разом кажуть, що головне — насолоджуватися кожен день. “Просто в нас є вміння насолоджуватися життям, і радіти тому, що в нас є”, - каже Олександр.
“Мене все надихає. Тут повинен бути ще настрій такий на життя позитивний. І ми якось так з чоловіком бачимо — хороша погода, вже класно. Кудись кличуть на якийсь захід — класно, це нові враження, - ділиться Христина, - А також і концерти, і музика, і хороші книги, хороші люди, хороші знайомства. Іноді у нас буває, коли поїдемо з друзями попити кави. Це теж натхнення. Кожен день щось відбувається, наприклад, вчора ми прекрасно погуляли і зрозуміли, що на вулиці красива осінь. Дуже багато листя опало, і наш син звалився в листя і робив “сніжних хакерів” у листі. І ми вчора сміялися і зрозуміли, який був класний день. Такі маленькі дрібнички, вони також надихають кожного дня”.
Христина та Олександр показують всім своїм життям, що інвалідність - не вирок. Вони насичують своє життя щасливими подіями, подорожують, беруть участь у фестивалях та конкурсах. Христина брала участь в конкурсі «Краса без обмежень – 2018» та здобула титул МІС "Індивідуальність" та "Віце МІС". І це не дивлячись на те, що поки транспорт не зовсям пристосований для поїздок людей з інвалідністю.
“Чесно кажучи, напевно, саме в Україні пристосовані авіаподорожі. Поїзди — поки ні. В поїздах є маленькі візочки, в яких можна возити по вагону, але не весь персонал, навіть, знає для чого вони”, - каже Христина. Крім того, є проблема з вагонами для людей з інвалідністю. “Вагонів у нас пару штук на всю Україну. І проблемно їх заполучити”, - каже Олександр, - Але подорожувати ми все одно будемо”.
“Як і наші всі друзі — люди з інвалідністю, теж подорожують. В нас активні люди, вони відгукуються, допомагають, іноді, навіть, беруть на руки, заносять, виносять, допомагають. Але все це тримається більше на людській складовий. Ми раді, що у нас в місті більш все пристосовано для людей з інвалідністю”, - ділиться Христина.
Сім'я Ковалишиних впевнена, що поступово, просуваючи свої цінності інклюзивного суспільства, життя зміниться і у нас. “З одного боку, потрібно просувати інклюзію, по-перше, тому, що від інвалідності не застрахований ніхто, а по-друге, інклюзія, вона потрібна всім, незалежно від фізичного стану”, - кажуть Ковалишини. Важливу роль у просуванні інклюзії грають конкурси, фестивалі, обмін досвідом. Так само, і фестиваль “Світ без обмежень” - дуже важлива подія в цьому процесі. “На нашу думку, він дуже потрібен, і не тільки, щоб він відбувався локально. Було би класно, як би він відбувався фактично в різних кутках України, - ділиться Христина, - Це теж дуже така соціальна акція, яка привертає до себе увагу і громадськості, і масмедіа, і поширюється інформація про те, що таке є. І фестиваль показує, що люди створюють сім'ї, і мають діток. Я думаю, що це дуже важливо. І це не просто свято людей з інвалідністю. Так, для мене це було, як свято, відпустка така. Але ще це така місія хороша. Нам запам'ятався дійсно і танцювальний конкурс, і кулінарний батл, але найбільш запам'яталася поїздка в кінний клуб, тому що це було, таким, навіть, викликом. Дуже багато людей з інвалідністю навіть не мріяли покаталися на конях, і в звичайному режимі життя вони наврядчи би таке зробили. Я і сама влізла на конячку, покаталася. Страх потрібно було подолати, тому що це така висота. Але дуже було цікаво, дійсно запам'яталося, було дуже емоційно, така вражаюча подія. І загальний концерт, там де ми вже у вечірніх сукнях танцювали вальс. Все сподобалося. Відношення організаторів просто розкішне. Вони дуже стараються зробити цей фестиваль таким привітним, дружнім, дбаються про кожну потребу людей”.
Тетяна Вергун
Схожі статті:
Публікації → Ми йдемо до спільної мети, - Вікторія Литовченко та Володимир Склянчук
Публікації → Родина переможців: Тетяна та Юрій Древетняк
Публікації → Аліна Барабаш та Артем Артьомов: Не падати духом за жодних обставин!